OLANS GROUP » Електронний договір: що це таке та з чим його їдять? 1

Підготовлено працівниками

ТОВ «Оланс Груп»

 

Електронний договір: що це таке та
з чим його їдять?

 

 

      Розвиток мережі Інтернет та комп’ютеризація виробничого процесу призводять до того, що господарські відносини між суб’єктами виникають, змінюються та припиняються в онлайн-режимі. Мова йде про так звану електронну комерцію. Належне правове регулювання даного явища з’явилося лише в 2015 році з прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 № 675-VIII (далі – Закон). До того, електронні правочини вчинялись, як правило, на основі публічної оферти.

 

Відповідно до ст. 1 Закону України (далі – ПК України) «електронна комерція – відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов’язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов’язки майнового характеру;

– електронний договір – домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків та оформлена в електронній формі».

       Відтак, одразу можна зробити висновок, що електронний договір – це законне явище в нашій державі. Проте, чи немає його застосування обмежень? Які ризики застосування такого договору? Давайте розберемось.

Перш за все, потрібно з’ясувати сферу застосування закону про електронну комерцію. Так, електронний договір не можна укладати в таких випадках:

 

  • законом встановлено спеціальний порядок переходу права власності або предметом правочину є об’єкти, вилучені з цивільного обороту або обмежені в цивільному обороті відповідно до законодавства;
  • однією із сторін є фізична особа, яка не зареєстрована як ФОП та реалізує або пропонує до реалізації товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, крім випадків, коли сторони прямо домовилися про застосування положень цього Закону до правочину;
  • стороною правочину є орган державної влади або орган місцевого самоврядування;
  • правочин підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації;
  • вчинення правочину регулює сімейні правовідносини;
  • правочин стосується грального бізнесу, у тому числі парі, тоталізатори та інші азартні ігри, або проведення лотерей, крім не грошових лотерей;
  • виконання зобов’язання забезпечується особою, яка уклала договір поруки або іншої форми майнового забезпечення, за умови, що така особа діє в цілях, що виходять за межі її господарської діяльності чи незалежної професійної діяльності (ч. 2 ст. 1 ЗУ «Про електронну комерцію»).

 

       Закон визначає також особливості порядку здійснення електронних правочинів. Як і в інших цивільно-правових договорах, першою стадією виступає оферта, яка обов’язково містить істотні умови договору та виражає намір оферента вважати себе зобов’язаним у разі її прийняття.

       При цьому, інформування потенційних покупців здійснюється шляхом направлення комерційних електронних повідомлень (лист, який підприємство відправляє своїм клієнтам шляхом email-розсилки із метою продажу товару (роботи/послуги)), розміщення пропозиції в мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

 

      Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію, акцепту (прийняття цієї пропозиції іншою стороною). Акцепт  може бути надано в формах:

1) передачі оференту електронної пошти;
2) заповнення формуляра про прийняття оферти;
3) вчинення дій, які вважаються акцептом, якщо зміст таких дій чітко роз’яснено в інформаційній системі, в якій знаходиться така пропозиція, та ці роз’яснення логічно пов’язані з нею. Перша і друга із зазначених форм акцепту повинні бути підписані:
  • за допомогою електронного підпису або електронного цифрового підпису (при використанні засобу електронного цифрового підпису всіма сторонами електронного правочину);
  • або за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що визначається коментованим Законом;
  • або аналога власноручного підпису – за письмовою згодою сторін (ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію»).

 

Важливо! Електронний договір є договором, укладеним у письмовій формі.

 

Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України «Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі».

Відповідно до ст. 207 ЦК України «правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони».

       Ст. 5 Закону містить, на нашу думку, важливу норму, згідно з якою правочин не може бути визнано недійсним у зв’язку з його вчиненням в електронній формі, якщо інше не передбачено Законом. При цьому Закон не передбачає підстав для визнання правочину недійсним у зв’язку з його вчиненням в електронній формі.

     Що стосується судової практики, то вона не є однозначною. До прийняття Закону суди дуже часто ігнорували електронні документи та займали позицію визнання таких доказів «неналежними та недопустимими». І їх можна зрозуміти, адже суди були позбавлені можливості встановити достовірність отриманих відомостей.

       Прикладом може бути Постанова Вищого господарського суду України від 02.04.2013 року у справі №5008/587/2012, в якій було встановлено, що з певної електронної адреси, на адресу позивача надійшла заявка-договір на транспортно-експедиційне обслуговування перевезення вантажу – паперу, яка містить відтиск печатки відповідача та підпис без ідентифікації особи, яка його здійснила (не було електронного цифрового підпису). З огляду на це, суд цілком вірно зазначив, що одержаний позивачем електронною поштою договір-заявка не є належним доказом того, що зазначений договір було відправлено саме відповідачем та скріплено сторонами накладенням цифрового підпису. До того ж, позивачем, відповідно до ч. 3 ст. 207 ЦК України, не надано ані укладеної між сторонами окремої письмової згоди на факсимільне вчинення підпису, ані зразку аналогу власноручного підпису підписанта договору з боку контрагента, з тим, щоб можна було допустити факсимільну копію договору, як доказ його дійсного укладення у письмовій формі саме з відповідачем по справі.

      Ще одним аргументом проти електронних договорів є Постанова Вищого господарського суду України від 28.04.2015 р. у справі № 912/3329/14, де зазначається, що з електронного листування сторін не випливає остаточної та однозначної узгодженості всіх істотних умов договору, на текстах документів відсутні підписи сторін, оскільки, «…позивачем не доведено, у яких саме зобов’язальних правовідносинах перебувають сторони у справі, яке саме зобов’язання мав виконати відповідач, і у який саме строк це зобов’язання мало бути ним виконане…».

     Наразі ж, Законом встановлені вимоги як до оферти, так і для акцепту при укладенні електронного договору. Це ще раз підтверджує те, що електронний договір може визнаватись судом недійсним або оспорюватись не через форму укладення, а інші ознаки.

       Так, заочним рішенням Монастириський районний суд Тернопільської області від 17 серпня 2016 р. у справі № 603/381/16-ц встановив, що відповідно до ч. 12 ст. 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Як зазначається в рішенні, відповідно до чинного законодавства ідентифікувати особу, уповноважену на підписання електронного документа, можливо на підставі:

– електронного підпису або електронного цифрового підпису;

– факсимільного відтворення підпису, іншого аналога власноручного підпису (у випадку письмової згоди сторін, що містить зразки відповідних аналогів власноручних підписів).

      Окрім того, Харківський апеляційний господарський суд в своїй Постанові від 05 травня 2016 р. в справі № 922/5978/15 визнав, що докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами. А відтак, файли, надіслані в електронній формі за своєю правовою природою є внутрішньою документацією і підтверджують наявність або відсутність юридичних фактів, які входять до підстав позову та є доказом у справі.

Поради юристів для зменшення ризику оспорювання електронного договору:


 

  1. Перед укладенням електронного договору рекомендуємо вести з іншою стороною активну переписку. Наприклад, уточнювати вартість товару, порядок розрахунків, яким чином захищаються персональні дані. Це дасть змогу створити доказову базу в разі оспорювання договору або визнання його недійсним в суді, а також підтвердить дійсність намірів сторін.
  2. Перевіряти на відповідність вимог спеціального законодавства щодо: електронних оферти та акцепту, комерційного електронного повідомлення;
  3. Перед укладенням договору перевіряти наявність інформації про продавця: найменування, його місцезнаходження та порядок прийняття претензії; основні характеристики товару; ціну, включаючи плату за доставку, та умови оплати; порядок розірвання договору тощо.
  4. Вказувати в договорі електронні адреси, створених в доменах сторін;
  5. Буде добре, якщо факт надання інформації буде підтверджений письмово або за допомогою електронного повідомлення. Інформація, підтверджена таким чином, не може бути змінена продавцем в односторонньому порядку;
  6. Відправка файлу сканованої копії договору з електронної пошти керівника із зазначенням імені, посади, найменування компанії. Такий документ не є договором укладеним в електронній формі.

        Підсумовуючи, варто сказати, що з прийняттям відповідного Закону, укладення електронних договорів нарешті отримало правове регулювання. Тепер правочин вчинений в електронній може називатися електронним договором, лише якщо відповідає законодавчим вимогам.  Це сприяє захисту прав споживачів, а продавців спонукатиме ретельно готовити оферти. Однак, Закон не вирішив абсолютно всі проблеми в даній сфері, зокрема, питання відповідальності. Тому, якщо бажаєте укласти договір не відходячи від комп’ютера, радимо користуватися порадами юристів та ретельно читати пропозиції від потенційних контрагентів.

Задать вопрос/заказать услугу

Обратная связь

КОНТАКТИ
КОНТАКТИ
вул. Обсерваторна, 21 А, 2 пов.,м. Київ, Україна, 04053

+38 (096) 460 92 98,
+38 (063) 518 17 52.

Зворотній зв’язок

Обратная связь