OLANS GROUP » СПОСОБИ ЗБОРУ КОШТІВ НА СТАРТАП 1

Підготовлено працівниками

ТОВ «Оланс Груп»

 

СПОСОБИ ЗБОРУ КОШТІВ НА СТАРТАП

Одною із найпопулярніших тенденцій у національному та міжнародному праві остатніх п’ятдесяти років є надзвичайне збільшення кількості галузей або окремих проектів, які потребують додаткового капіталовкладення на свій розвиток. Це стало своєрідною формою бізнесу. Правовою основою інвестицій, як внутрішніх так і іноземних, є законодавча база України. Проте для регулювання конкретних правовідносин щодо здійснення інвестицій недостатньо одних лише положень законодавства. Так виникла потреба в документальному оформленні такого роду відносин та захисту інвесторів. Відтак, договори (контракти) конкретизують положення інвестиційного зако­нодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про інвестиційну діяльність» основним правовим документом що регулює взаємовідносини між суб’єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода).

Разом з тим, необхідно констатувати відсутність у законодавстві самого визначення поняття інвестиційного договору, кола його учасників, істотних умов, підстав та форми укладення, а також змісту відповідних правовідносин.

Під інвестиційним розуміють договір, однією зі сторін якого є інвестор (юридична або фізична особа або держава), а інший – приймаюча сторона інвестиції, – реципієнт (фізична або юридична особа, як та, що існує, так і спеціально створена інвестором, а також держава), який регулює відносини з приводу довгострокового вкладення коштів, майна, майнових прав та інших цінностей, що мають ринкову вартість в обраний об’єкт інвестування (проект). В силу того, що інвестиційна галузь є порівняно новою, а контракти з інвесторами укладаються не так часто, інвестиційними договорами можуть називатися ряд інших угод, пов’язаних з капіталовкладенням в будь-що. Так, враховуючи такі фактори як юрисдикція, спосіб ведення бізнесу (наявність юридичної особи чи без неї) та інших чинників, в сфері інвестицій можна виділити наступні договори:

  • договір позики (дарування);
  • договір про спільну діяльність;
  • засновницький/акціонерний договір (при покупці корпоративних прав);
  • попередній договір (про намір укласти договір);
  • меморандум (договір про взаєморозуміння);
  • інвестиційний договір;
  • договір конвертованої позики.

Отож охарактеризуємо кожен з них окремо.

Договір позики

Досить часто, щоб отримати інвестиції, в Україні використовується практика підписання договорів позики (рідше дарування). Тобто, за умовами цього договору позикодавець (інвестор) на певних умовах надає суму коштів на фінансування того чи іншого проекту. Ознакою такого договору є те, що в ньому відсутні умови про поетапне фінансування або фінансування конкретного етапу проекту. Такий варіант дає можливість отримати кошти, часто без вигоди для інвестора і є грубою формою інвестиційного договору.

 Договір про спільну діяльність

Як інструмент для залучення інвестицій можна розглядати також договір про спільну діяльність.

 

Згідно ст. 1130 ЦК України, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов’язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить закону.
Спільна діяльність може здійснюватися на основі об’єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об’єднання вкладів учасників.


Такі угоди дозволяють об’єднати кошти і майно двох або більше підприємницьких суб’єктів, що випускають будь яку продукцію, надають послуги тощо. Особливістю таких договорів є те, що вони мають бути поставлені на облік в контролюючих (органах податкової служби) платником податків, призначеним учасниками договору відповідальним за ведення справ утримання і сплату податків до бюджету.

Мають свою особливість правового регулювання договори про спільну діяльність з участю іноземного інвестора. Такі договори підлягають державній реєстрації в спеціально визначеному порядку.

Акціонерний/засновницький договір

Однією з форм інвестицій є створення або часткова участь в українських підприємствах, іншими словами купівля корпоративних прав. Оформляються такі інвестиції договором купівлі частки корпоративних прав, акціонерним або засновницьким договором. Але тут відразу потрібно наголосити, шо така форма можлива лише тоді, коли проект вже має юридичну особу. Така форма капіталовкладення вигідна тим, що інвестори у відповідній угоді можуть прописати умови щодо розміру та порядку внесення долі кожного з них, порядок розподілу прибутків, види і напрями діяльності компанії, порядок виходу з неї тощо. Така форма інвестування вигідна як для вітчизняних так і закордонних інвесторів.

Як варіант, до моменту підписання остаточного акціонерного договору можна укласти попередній договір, в якому будуть відображені положення про наміри заінтересованих осіб укласти в майбутньому основний договір. В ньому сторони так само можуть прописати істотні умови, що матимуть значення для подальшої діяльності або ж зазначити основні положення установчого документу (статуту).

Інвестиційний договір

Інвестиційний договір, як уже згадувалось вище, недостатньо врегульований в Україні, відтак зустріти на практиці отримання інвестицій саме через таку форму трапляється не часто. Така форма угод притаманна правовідносинам за кордоном, або коли інвестором є іноземець. Характерною ознакою такого договору є те, що в ньому детально прописуються етапи проекту, на які надаються інвестиції. Головною його метою вважається отримання прибутку за свій внесок у виробництво або в сферу послуг.

За цим договором, після отримання прибутку, в установлений термін вкладнику потрібно повернути винагороду за користування коштами. Проценти за користування інвестиціями можуть виплачуватися двома основними способами:

  • в договорі вказується фіксована сума, вона вважається незмінною протягом усього інвестиційного проекту, а виплати повинні здійснюватися точно в строк;
  • виплата в залежності від отриманого прибутку, яку називають приблизною. Іноді проекти бувають довгостроковими, і передбачити точний прибуток майже неможливо.

У зв’язку з цим, дуже важливою умовою такої угоди є відповідальність за порушення умов договору та способи «розрахунку» з інвестором.

Договір конвертованої позики

Договір конвертованої позики (Convertible note(debt/loan)) є найбільш популярним і поширеним в ІТ-сфері. Але така практика, знову ж таки, дуже поширена за кордоном, особливо в США (Кремнієва або Силіконова долина — регіон у штаті Каліфорнія), Великобрианії та більшості країн ЄС.

 

Конвертована позика — операція, при якій інвестор дає під відсоток або без нього кошти в борг стартапу, а останній замість повернення грошей має можливість передати у власність позикодавця акції своєї компанії. Тобто, відбувається конвертація коштів в частку компанії.

В такому випадку між інвестором і компанією укладається договір позики, супроводжуваний передачею інвестору цінного паперу (convertible note), в якому описуються комерційні умови надання і конвертації позики. Інвестор отримує право замість повернення суми позики придбати за встановленою в договорі методикою певну кількість акцій компанії.

Найчастіше така позика використовується стартап-компаніями і компаніями, що розвиваються, як один із способів фінансування для залучення капіталу з метою задоволення короткострокових (на відміну від інвестиційного договору) фінансових потреб або допомогти компаніям дотягнути до значно більшого інвестування.

Беззаперечна перевага цього виду інвестування – залучаючи такі кошти, розробники не ризикують ні своїми грошима, ні майном, ні іншими активами, адже він не передбачає жодної застави. Окрім того, відпадає необхідність сперечатися про оцінку компанії на стадії, коли ще немає самого продукту.

Меморандум

Як уже стало зрозуміло, в сфері інвестицій є вибір щодо документального оформлення відповідних правовідносин. Одним із способів закріплення намірів, побажань, правил поведінки сторін є підписання меморандуму, або так званого договору про взаєморозуміння. Як правило, меморандум не носить юридичної сили, проте, все частіше його можна вважати договірною формою регулювання відносин, яка використовується в переддоговірному процесі або може конкретизувати та доповнювати уже наявні договори.

Окрім того,  інвестиційний меморандум може містити необхідну для інвестора інформацію. Так, основні аспекти діяльності компанії,  обгрунтування доцільністі інвестицій в той чи інший проект – все це може становити зміст меморандуму. Фактично інвестиційний меморандум являє собою скорочений бізнес-план і маркетингове обгрунтування, що надаються потенційному інвесторові. За результатами розгляду інвестиційного меморандуму, інвестор приймає рішення про подальше співробітництво або припинення контактів з компанією-ініціатором проекту.

Інші способи

Окрім підписання договорів в сфері інвестиційної діяльності, є ще одне джерело коштів на реалізацію проектів – так званий краудфандинг, український варіант – «спільнокошт».

 

Краудфандинг (англ. Crowdfunding, crowd – «громада, гурт, юрба», funding – «фінансування»), тобто, «Громадське фінансування», «Фінансування громадою» – це  такі програми, в межах яких люди мають можливість обрати проект та спільно вкласти кошти чи інші ресурси, як правило через Інтернет, щоб підтримати зусилля інших людей або організацій. Людей, що підтримують такі проекти називають бекерами, від англ. слова backer – особа, що забезпечує фінансування. Бекери можуть отримувати різні блага за вкладені кошти.

Механізм краудфандинга працює за принципом «з миру по нитці», коли всі бажаючі вкладають в реалізацію проекту стільки, скільки можуть: починаючи від сум пожертвування та закінчуючи заявленими сумами представником проекту за ті чи інші блага. Сума таких фінансових вкладень від однієї особи зазвичай необмежена. Представники проекту зазначають, яку суму необхідно зібрати проекту, але, зазвичай, це нижча планка, яку необхідно зібрати. Тобто, якщо ви зібрали необхідну суму до заявленого кінцевого терміну кампанії, то збори не припиняються, а продовжуємо збирати кошти стільки, скільки їх буде зібрано до останньої хвилини кампанії.

На сьогоднішній день існує дві моделі збору грошей: «все і більше або нічого» і «гнучке фінансування». У першому випадку ініціатор проекту (автор) або збирає 100 плюс % суми, або гроші повертаються спонсорам. У другому – скільки збереш, стільки і забирай. Другий варіант здається більш привабливим для авторів проектів, але перший викликає набагато більше довіри спонсорів.

На сьогоднішній день за схемою краудфандинга фінансуються творчі, благодійні, політичні та бізнес-проекти.

Таким чином, підводячи підсумки, можна сказати, що договір інвестиційного характеру – це родове поняття й охоплює групу цивільно-правових договорів, таких як договір позики, договір про спільну діяльність, установчий договір, договір на придбання акцій тощо. Інвестори та стартапи мають можливість обрати той варіант закріплення договірних правовідносин, який їм найбільш підходить, враховуючи такі моменти як юрисдикцію та особливості проекту.

 

 

Поставити питання/замовити послугу

Обратная связь

Обратная связь

 

КОНТАКТИ
КОНТАКТИ
вул. Обсерваторна, 21 А, 2 пов.,м. Київ, Україна, 04053

+38 (096) 460 92 98,
+38 (063) 518 17 52.

Зворотній зв’язок

Обратная связь